Річна норма добрив під окремі культури може вноситись в різні терміни і різними способами. Терміни і методи внесення добрив повинні забезпечувати найкращі умови живлення рослин протягом всієї вегетації Розрізняють три способи внесення добрив: допосівне (основне), припосівне (в рядки, лунки) і післяпосівне (підживлення в період вегетації).

Допосівне (основне)

Внесення добрив врозкид відбувається шляхом розкидання добрив по поверхні з подальшим закладенням їх в грунт плугом, культиватором або дисковими боронами.

Данний спосіб повинен забезпечувати рівномірний розподіл добрив по всій площині поля.

При закладенні добрив під оранку основна їх кількість розміщується в грунті на глибині 9 – 20 см, в результаті чого добриво стає малодоступним рослинам на початку вегетації. При закладенні культиваторами або дисковими боронами 50-90% добрив знаходяться в 3-см шарі ґрунту, який швидко пересихає і поживні речовини погано доступні рослинам. Все це знижує ефективність добрива.

Більш прогресивним способом внесення добрив є локальне (стрічкове) внесення.

При локальному внесенні добриво розміщують осередками в зоні розвитку кореневої системи з метою підвищення коефіцієнта використання поживних речовин. Локальне (стрічкове) внесення добрив характеризується високою якістю розподілу поживних речовин в грунті. Нерівномірність розподілу добрив при локальному внесенні не перевищує 8 – 10%.

Локальне внесення добрив певним чином впливає на формування кореневої системи рослин, її живлення, розвиток і створення нового врожаю. При локальному способі ріст коренів в області внесення добрив посилюється, але загальна маса їх може змінюватися незначно або залишається попередньою, а розвиток кореневої системи в основному відбувається в збагачених поживними речовинами зонах.

У зв’язку з підвищенням коефіцієнтів використання поживних речовин при стрічковому внесенні, оптимальні дози добрив знижуються на 25 – 50%.

Допосівне локальне добриво розміщують в грунті стрічками. Добриво закладають в грунт у вигляді стрічок шириною 2 – 4 см з інтервалом 12 – 17 см на глибину 8 – 15 см в залежності від грунтово-кліматичних умов і оброблюваної культури. При внесенні добрив під коренеплоди глибина закладення добрив становить близько 15 см з інтервалом 20 – 30 см.

При проростанні на насіння негативно впливає висока концентрація елементів живлення в стрічці. Необхідно запобігати контакту насіння з добривом, але при цьому не допускати надмірне видалення їх від стрічки. Численними дослідами доведено перевагу розташування посівних рядків рослин поперек стрічок внесених добрив в порівнянні з паралельним розташуванням рядків, при цьому способи розміщення рядків коренева система рослин краще використовує добриво.

Припосівне добриво (стартове)

Припосівне добриво вноситься при посіві насіння або висадки розсади безпосередньо в рядки (лунки) або закладають стрічками на деякому віддаленні від них. Припосівне добриво забезпечує живлення молодих рослин в період, коли вони ще не мають потужної кореневої системи і погано використовують поживні речовини з грунту. Зазвичай вносять мінімальну дозу добрива, щоб уникнути в грунті (в районі молодих коренів) високої концентрації поживних речовин. В якості припосівного добрива можливе використання суперфосфату або амофосу.

Поживні речовини з добрив, внесених в рядки або лунки на глибину посіву насіння, використовуються більшістю рослин тільки в перший період вегетації, тому доза їх повинна бути невисокою. Припосівне добриво, розраховане головним чином на забезпечення рослин легкодоступними формами елементів живлення в початковий період їх життя, має велике значення і для подальшого розвитку рослин.

Сприятливі умови живлення з початку вегетації сприяють формуванню у молодих рослин більш потужної кореневої системи, що забезпечує надалі краще використання елементів живлення з грунту і основного добрива. Завдяки рядковому добриву, рослини швидше розвиваються і легше переносять тимчасову посуху, менше пошкоджуються шкідниками та хворобами, краще пригнічують бур’янисту рослинність.

Припосівне рядковое внесення невеликих доз мінеральних добрив – це найбільш ефективний спосіб їх застосування, що забезпечує більш високі прибавки врожаю на кожну одиницю внесеного добрива.

Припосівне добриво ефективне в усіх грунтово-кліматичних зонах під більшу частину культур. Найбільша ефективність проявляється на грунтах невисокої родючості з низькими запасами елементів живлення. Рядкове добриво зменшує негативний вплив нервномірності поверхні грунту і внесення основного добрива.

Післяпосівне внесення добрив (підживлення)

Підживлення в період вегетації застосовують як доповнення до основного і припосівного добрива з метою посилення живлення рослин в періоди найбільш інтенсивного споживання ними поживних речовин, з їх допомогою усувають дефіцит макро- і мікроелементів.

В період підживлення добрива вносять врозкид (ранньовесняне підживлення озимих), в міжряддя або фоліарно (наприклад, мікроелементи у вигляді розчину солей).

Правила при проведенні підживлення

1) при кореневому підживленні – розміщення добрив в безпосередній близькості від кореневої системи (в борозни вздовж ряду рослин або навколо них), з подальшим після внесення поливом (використовуються добре розчинні у воді добрива);

2) при некореневому підживленні- обприскування рослин розчинами слабкої концентрації, щоб уникнути опіків листя (використовуються тільки добре розчинні у воді добрива).

Кожен спосіб внесення добрив має своє призначення. Для найбільш повного забезпечення рослин елементами живлення протягом всього періоду вегетації необхідно правильно поєднувати різні способи внесення добрив. Поєднання способів внесення визначається особливостями розвитку та живлення культур, агротехнікою і грунтово-кліматичними умовами.

Азотні добрива

Азотні добрива добре розчинні і легко переміщуються з грунтовою вологою. Варіанти внесення азотних добрив:

внесення врозкид,
внесення в ряд,
стрічкове внесення,
фоліарне внесення.

Ефективність внесення залежить від багатьох факторів. Внесення врозкид може бути менш ефективним, ніж стрічкове або внесення при посіві. Максимальна доза, яку можна використовувати при рядковому внесенні, залежить від:

культури,
вологості грунту,
типу грунту (глина і зміст органічної речовини),
виду добрива,
інтервалу ряду,
відстані між насінням.

Стрічкове внесення

Стрічкове внесення добрив є загальноприйнятою методикою внесення азотних добрив. За умови недостатньої кількості опадів протягом сезону, більш глибоке внесення азоту в сухий грунт є проблематичним. У вологому грунті (під час і після весняного танення снігу), внесене азотне добриво може бути частково втрачене (процес денітрифікації). Внесення азоту восени в амонійній формі допоможе скоротити ці втрати.

Час застосування

Зазвичай оптимальний час для внесення азотних добрив це осінь. Однак на надмірно вологих ґрунтах можуть відбуватися істотні втрати внесеного восени азоту. Внесення добрив врозкид на початку осені також може викликати втрати азоту. Внесення азоту пізньої осені у вигляді амонію значно зменшить втрати.

У процесі досліджень, проведених в областях з великою кількістю опадів, внесення азотних добрив весною врозкид показало хороші результати в межах короткого періоду часу.

При цьому обмежується можливість втрат нітратного азоту добрив (а також нітратів, що утворюються при нітрифікації амонійних, аміачних форм азотних добрив і сечовини) внаслідок вимивання і міграції з кореневого шару грунту. На важких грунтах в районах з обмеженою кількістю опадів в осінньо-зимовий період амонійні тверді, рідкі аміачні добрива та сечовину можна вносити з осені.

Вологість грунту

Добрива необхідно розташовувати в грунті так, щоб вони знаходилися у вологому шарі грунту в зоні активної діяльності кореневої системи рослин (15-25см), так як при дрібному закладенні добрив і при поверхневому внесенні без закладення (0-5см) вони будуть знаходитися у верхньому висушеному шарі грунту над кореневою системою рослин і не дадуть очікуваного ефекту.

Поживні речовини зазвичай переміщаються в грунті разом з водою, причому на їх пересування впливають як властивості грунту, так і природа самих добрив. Так, на важких глинистих і суглинних грунтах добрива пересуваються значно повільніше, ніж на легких піщаних ґрунтах, тому на останніх більше небезпека вимивання поживних елементів за межі кореневого шару.

З огляду на це, глинисті грунти удобрюють рідше, ніж піщані, використовуючи при цьому максимальні рекомендовані дози. Легкі грунти удобрюють частіше, але меншими дозами, тобто одну і ту ж дозу добрив на глинистих ґрунтах вносять за один прийом, а на піщаних – в два-три прийоми.

Польова мінливість (умови рельєфу)

На місцевості з пагорбами часто зустрічаються сухі і еродовані ділянки. Низька вологість грунту та низький рівень органічної речовини роблять ці області дуже чутливими на внесення азоту в рядок при посіві. Доза азотних добрив на таких ділянках часто буває меншою, ніж на все інше поле. Відповідно, оптимальна доза для всього поля буде залежати від дози добрив для найбільш чутливих ділянок даної місцевості.

Реакція культур на внесення азоту

Зернові культури краще реагують на внесення азоту в рядок з насінням, ніж ріпак, гірчиця і льон. Овес краще реагує на внесення азоту, ніж ячмінь, який в свою чергу краще реагує, ніж пшениця. Ріпак краще реагує на внесення азоту, ніж льон.

Глибина посіву та якість насіння

Насіння низької якості і велика глибина посіву роблять культуру більш вразливою по відношенню до азотних добрив. Використання насіння з високим відсотком проростання дає більш швидку появу сходів і зменшує можливість пошкодження від внесення добрива.

Види азотних добрив

Нітрат амонію (34-0-0)

містить азот в амонійній і нітратній формі,
схильний до менших втрат при випаровуванні, ніж сечовина,
використовується з фосфатом амонію для одержання загального (змішаного) добрива виду 23-23-0 і 26-13-0.

Сульфат амонію (21-0-0-24S; 20-0-0-24S; 19-3-0-22S)

містить сірку у вигляді сульфату (22-24%), який знаходиться в доступній для рослини формі,
використовується для прямого внесення,
гранульовані добрива виду 20-0-0-24S, або 19-3-0-22S більше підходять для змішування, ніж 21-0-0-24S,
менш схильний до втрат при випаровуванні, якщо внесений на грунтах з кислотністю, що дорівнює 7.5 і вище.

Сечовина (46-0-0)

містить максимальну концентрацію азоту серед усіх сухих азотних добрив,
використовується для прямого внесення в об’єднанні з фосфатом,
більш схильна до втрат при випаровуванні, ніж нітрат амонію. Істотні втрати можуть статися при застосуванні в теплих сухих умовах на піщаних грунтах і на лужних грунтах (pH грунту 7.5 або вище).

Безводний аміак (82-0-0)

підходить для осіннього або весняного внесення для однорічних культур,
вноситься в ґрунт на глибину 8-15 см,
фізичний стан – рідина під тиском. Можливі втрати при внесенні в грунт.

Нітрат амонію (28-0-0)

водний розчин нітрату амонію (34-0-0) і сечовини (46-0-0),
може бути внесений за допомогою розпилювача.

Фосфорні добрива.

Добрива фосфору менш рухливі в грунті, ніж азотні добрива. Внесення фосфату в кореневу систему однорічних культур, є найбільш ефективним. Внесення врозкид менш ефективно, ніж внесення при посіві. Внесення врозкид має бути розділене на два-чотири прийоми від загальної рекомендованої дози. Основне фосфорно-калійне добриво вносять переважно восени і закладають під глибоку оранку. При цьому добрива потрапляють в більш вологий і менш пересихаючий шар грунту, де розвивається основна маса коренів. При глибокому закладенні елементи живлення з добрив краще використовуються рослинами і дають більший ефект. Особливе значення має глибоке закладення допосівного фосфорного добрива, оскільки фосфор в грунті внаслідок хімічного зв’язування практично не пересувається.

Види фосфорних добрив

Моноаммоній фосфат (11-51-0, 12-51-0, 11-55-0)

одне з найпростіших і доступних добрив фосфору,
використовується як одиночне добриво, так і в суміші з добривами азоту, для отримання різних добрив типу 16-20-0, 23-23-0, 27-27-0, і 26-13-0.

Також існують і інші фосфорні добрива, такі як: діаммоній фосфат (18-46-0), монокальцій фосфат або потрійний суперфосфат (0-45-0), розчин поліфосфатів амонію (10-34-0), розчин моноаммоній фосфату (10 30-0) і ін.

Калійні добрива

Добрива калію більш ефективні при внесенні в рядок при посіві. Максимальна кількість, яка може бути внесена при посіві для хлібних злаків – 40 кг / га. Для культур, таких як ріпак чи льон, максимальна безпечна доза – 20 кг / га. Внесення врозкид може бути здійснене восени або навесні. На легких ґрунтах, у яких низька ємність поглинання, калійні добрива доцільно (щоб уникнути втрат калію від вимивання) вносити разом з азотними добривами навесні під культивацію, а під просапні культури частину цих добрив переносити в підживлення.

Види калійних добрив

Поташ (0-0-60, 0-0-62)

Найбільш популярне калійне добриво,
Використовується для безпосереднього внесення або в сумішах з добривами фосфору й азоту, для отримання добрив виду 10-30-10, 8-24-24, 13-13-13 і т.д.

Добрива сірки

Сірка у вигляді сульфату досить легко стає доступною для рослин у вологому грунті. Тому добрива сірки можна вносити як врозкид, так і стрічковим способом. Елементна сірка і гіпс також можна використовувати як добрива сірки.

Джерела добрив сірки

Сульфат амонію (21-0-0-24S, 20-0-0-24S, 19-3-0-22S)

Містить 22-24% сірки у вигляді сульфату
Зазвичай використовується в суміші з азотними добривами, комбінується з фосфатом амонію для одержання добрива виду 16-20-0-14S або з сечовиною – 34-0-0-11S.

Суміш сечовини і сульфату амонію (34-0-0-11S)

Містить 11% сірки у вигляді сульфату,
Краща для використання на кислих грунтах, в яких можливий дефіцит сірки.

Суміш фосфату амонію і сульфату амонію (16-20-0-14S, 17-20-0-15S)

Застосовується як разове внесення азоту, фосфору і сірки в одному добриві.

Сірчаний бентоніт (90% S)

Елементне сірчане добриво,
Гранульований продукт, який може бути змішаний з іншими добривами (крім нітрату амонію),
Елементна сірка повинна бути перетворена в сульфат (доступна для рослин форма). Перетворення в форму сульфату проводиться бактеріями грунту і вимагає декількох місяців в теплих, вологих ґрунтах.

Гіпс (CaSO4 * 2H2O)

Містить 18% сірки у вигляді сульфату
Не так добре розчинний, як сульфат амонію,
Застосовується як разове внесення кальцію і сірки в одному добриві

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ВНЕСЕННЮ ДОБРИВ

Основні способи внесення добрив